Він повернувся з російського полону. За посмішкою на обличчі – прихований біль від пережитого. Мешканець села Швайківки Бердичівського району, військовослужбовець Максим Сапонюк, зустрівся з рідними після двох із половиною роки знущань, напівголодного існування та повної інформаційної ізоляції в неволі.
Став на захист України з перших днів війни
Війна застала хлопця з Бердичівщини на строковій службі у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних сил України імені генерал-полковника Генадія Воробйова. З перших днів повномасштабного російського вторгнення Максим Сапонюк став на захист Києва.
У Бучанському районі тривали тяжкі бої, оборонці потрапили в оточення. 20-го березня 2022-го року санітар Максим Сапонюк та його бойові побратими опинилися в полоні. Спочатку, згадує боєць, – на території Білорусі, згодом – у Росії. У в’язниці українські воїни зазнавали психологічних, фізичних та моральних знущань, стримано розповідає Максим: «Чим нас харчували? Звична їжа – хліб та вода. Лише наприкінці, протягом останніх місяців полону, почали підгодовувати. Однак найважчим було те, що залишилися без будь-якого зв’язку з рідними. Пригнічувало відчуття невідомості. Але попри все не переставали вірити, що повернемося додому».
У жовтні 2023-го року Максиму Сапонюку вперше дозволили зателефонувати батькам. Побачив рідних, коли розмовляв із ними по відеозв’язку, і стало легше: «Зрадів, що їм трохи відлягло від серця… Віра та любов до них підтримували, допомагали вистояти». Росіяни, говорить, постійно пропонували полоненим перейти на їхній бік, підкупаючи різними обіцянками, але хлопці відмовлялися.
Не зламався після полону
Влітку цього року, в День Незалежності України, відбувся омріяний обмін полоненими: 115 українських захисників повернулися додому. Пройшовши карантин, 14-го вересня, в день свого народження, 26-річний Максим Сапонюк обійняв рідних: маму – фельдшера Тетяну Павлівну, батька – Миколу Валентиновича, який перебуває на заслуженому відпочинку, та молодшого брата – студента університету. Повернення сина – незабутній день і неймовірний подарунок сім’ї. Скільки разів він подумки уявляв зустріч, скільки разів… Цей день настав. Рідні плакали від радості, а Максим посміхався, щоб підбадьорити їх. Спрацював, пояснив, захисний механізм. У полоні молодий чоловік зростом 1м 86см важив 67 кг. Трохи відновився та набрав до 90 кг. Допомагають і заняття спортом…
До війни, після навчання у Швайківській школі, Максим Сапонюк вступив до Бердичівського фахового коледжу промисловості, економіки та права, закінчив і став студентом Державного університету «Житомирська політехніка», опановував спеціальність «Інженерія програмного забезпечення».
У мирний час планував здати на водійські права, але не встиг. Після звільнення з полону, поставив собі за мету: реалізувати колишню мрію. Пишається слухачем автошколи директор Бердичівської філії ТОВ «Технічний ліцей» Сергій Вельмик: «Хоча Максим довго був позбавлений спілкування, він не втратив надію на ресоціалізацію. З перших днів після звільнення став навчатися. Гідно проходить шлях курсанта автошколи. Готується до іспитів – і все у нього вийде! Чимало уваги приділив курсанту досвідчений інструктор Іван Васильович Бойко – мудрий наставник та розуміючий порадник. Підтримував, підказував та надихав. Максим Сапонюк виправдав наші сподівання. Не здався у полоні – не здається і нині. А наш дружний колектив готовий долати всі труднощі та випробування на шляху до Перемоги».
Через тиждень після повернення військовослужбовець відновив навчання в університеті, щоб продовжити здобувати вищу освіту. Він дорожить тими хвилинами, які проводить із рідними, прагне до знань та самовдосконалення, не опускає руки, намагається рухатися вперед і вірить у краще майбутнє України.
Також 18 жовтня вдалося повернути 95 наших воїнів. Серед полонених, яких звільнили був житель села Буряки Бердичівського району – Іван Бочкарьов. Азовець мужньо захищав нашу країну, за що був незаконно засуджений окупантами до довічного ув’язнення.
Кожна історія про наших захисників варта уваги. Більше інтерв’ю з мужніми синами України з Бердичева ви можете переглянути тут.
