Він народився 42 роки тому в росії – Михайло Василюк. Там працювали його батьки-українці, там дали життя своєму синові. Коли Михайлику було 8 років, померла мама, і вони з батьком – два чоловіки – вирішили повернутися на Батьківщину. Підшукуючи житло, зупинилися на Підгородному. Там і оселилися.
Михайло закінчив бердичівський будівельний ліцей, в якому здобув спеціальність муляра. Був призваний до лав ЗСУ. Після строкової служби уклав контракт і певний строк відслужив у 26-й артилерійській бригаді. Пішовши у запас, зайнявся столярною справою. Розповідають, що Михайлів батько передав синові чимало гарних рис та якостей, а ще він передав любов та вміння до роботи з деревиною. Довгий час Михайло працював у столярному цеху: його спеціалізацією було виготовлення вхідних груп.
В якийсь момент чоловік вирішив спробувати свої сили за кордоном. Професійні навички допомогли Михайлові зарекомендувати себе з найкращого боку і навіть отримати підвищення. З часом він почав працювати на створення власного бізнесу. Цю роботу перервала велика війна з росією…
Далі – історія, яку можуть розповісти сотні українських родин. Історія, від якої душу переповнює гордість за українців та віра у перемогу. Звісно, Михайло Василюк міг влаштувати все так, аби перебути важкі часи далеко від вибухів і смертей. Але перше, що він сказав: «Я їду додому. Крапка». Другим було питання: «Якщо сховаюсь, як дивитимуся в очі своїй дитині? Іншим людям?». Приїхав не з порожніми руками – привіз гуманітарну допомогу. Поки займався волонтерством, оббивав пороги установ, аби відправили на фронт. У квітні 2022 Михайло Василюк був призваний до лав ЗСУ.
Служив гідно. Служив, як жив. Був поранений, мав контузії. У складі українських військ взяв участь в операції у курській області. Там, у Суджанському районі, 29 серпня 2024 року сержант Василюк геройськи загинув.
Ще задовго до війни Михайло сказав, що хоче, аби поховали його у Підгородному поруч із могилою людини, котра так багато йому дала – поруч із батьком. Останню волю 42-річного Захисника України буде виконано…
Вічна Пам’ять і Шана тобі, Герою! Честь!
Редакція газети «РІО-Бердичів», Бердичівська міська рада та уся багатотисячна бердичівська громада глибоко сумують із приводу загибелі Михайла Василюка та щиро співчувають його рідним і близьким. Бердичів та Україна будуть пам’ятати, помстяться і переможуть!
!УВАГА! Церемонія прощання з Михайлом Василюком відбудеться у суботу 07 вересня.
- О 09:00 заупокійну службу за Українським Воїном справлять у Храмі Преображення Господнього (вул. Червона, 28а).
- О 10:00 з Михайлом Василюком прощатимуться у гарнізонному Будинку офіцерів (вул. Є. Старікова, 17).
- Об 11:00 буде організовано перевезення учасників церемонії до с. Підгородне, де на батьківському подвір’ї відбудеться прощальна панахида, після чого Героя поховають на місцевому цвинтарі.
