Війна вбиває по-різному, і кожна мить горя і сліз болюча й незбагненна, не сприймається ні рідними, ні знайомими, — жодні пояснення не полегшують цей біль.
Важка звістка прийшла у село Рею, у сім’ю Вiнiчуків.
Вінічук Іван Володимирович 08.07.1999 року народження — навідник відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А4240 загинув 3 вересня 2024 року за трагічних обставин, які з’ясовуються….
Йому виповнилось влітку всього 25 років, з них майже 3 роки у війні, адже з першого дня був у війську.
Іван закінчив 9 класів Рейської школи, вступив до Бердичівського машколеджу, адже хотів бути учителем фізичної культури, згодом – військова служба — і — війна, коли ні хвилини не вагаючись, він підписав контракт, щоб битись за мир, за перемогу над загарбником-терористом.
Іван був гарним учнем, студентом 3 курсу факультету фізичного виховання і спорту спеціальності «Фізична культура і спорт» Житомирського державного університету, прекрасною людиною, сміливим чоловіком.
Його доля мала б стелитися весільним рушником та гарним родом. Не сталося. Не судилось. Уже ніхто не зможе пояснити матері Вірі та таткові Володимиру, чому загинув син.
Знаємо, що болю у батьків надміру, що сльозами встелено в рідній домівці, що у побратимів на один захист стало менше, що ми втратили Захисника.
Редакція газети «РІО-Бердичів» висловлює свої щирі співчуття родині та усім, хто знав і любив Героя. Дякуємо за пройдені ним дороги війни, дякуємо батькам, що виховали Воїна.
Нехай на місці вічного спокою Івана Вінічука замайорить синьо-жовтий прапор, під яким юнак з Реї нас захищав.
Вічна слава Герою Захиснику!