У травні Україна відзначає День Героїв. У травні 2022-го року, обпаленого жорстокою війною, захищаючи Батьківщину, загинув наш земляк – молодший сержант Юрій Олександрович Маринич… Днями бердичівські поціновувачі історії рідного краю, учасники групи «Промінь світла», вшанували пам’ять славного сина України…
Юрій Маринич народився 17-го жовтня 1979-го року у Бердичеві у шанованій і дружній родині. Батько, Олександр Олексійович, працював на машинобудівному заводі «Прогрес», мати, Тетяна Василівна, – заступником директора з навчально-виховної роботи Маркушівської школи. Володимир Синчук знає цю сім’ю протягом десятків років. На зустрічі пам’яті воїна Юрія Маринича він поділився своїми спогадами та ознайомив бердичів’ян, небайдужих до історико-літературного краєзнавства, з біографічними відомостями, фото- та відеоматеріалами, які збирав по краплинах, спілкуючись із рідними захисника України.
Сергій Олександрович, старший брат Юрія Маринича, створив генеалогічне дерево – велику схему походження сім’ї з іменами, прізвищами і роками життя, починаючи з 1816–1817 рр., та прослідкував лінії обох батьків. Дід братів, Василь Федорович Левшун (на фото – перший зліва у першому ряду), колишній директор Маркушівської школи, – ветеран Другої світової війни. Через багато років, у 21-му столітті, його онук став на захист Вітчизни.
Звичайна біографія трудівника, який боронив Батьківщину
Героєм можна назвати кожного, хто, ризикуючи життям, боронить країну від загарбників, хто під ворожими ударами захищає наш спокій. Про таких людей ми маємо знати, маємо шанувати та пам’ятати кожного…
У Бердичеві звичайний хлопчик Юрій Маринич відвідував перший дитячий садок і навчався у школі № 4. У старших класах опановував науки в Маркушівській СШ. Потім вступив до Бердичівського медичного училища. У 1999-му році був призваний до армії. Служив фельдшером-санінструктором у селищі Десна Чернігівської області. Повернувшись до рідного міста, працював у різних сферах, обіймаючи різні посади: у торгових фірмах, лікувально-діагностичному центрі «ВеКам» і водієм таксі. Продовжив навчання у Житомирському Інституті підприємництва та сучасних технологий.
Двадцять четвертого лютого 2022-го року в життя українців великим злом увірвалася повномасштабна війна. У квітні Юрій Маринич отримав повістку і був мобілізований до Збройних Сил України. У Десні, де колись починався його армійський шлях, був санітарним інструктором медпункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону однієї з військових частин. Звичайний воїн, на яких тримається фронт… Надавати медичну допомогу побратимам, рятувати життя захисників-оборонців – найважливіша місія.
Сімнадцятого травня у казарми навчального центру ЗСУ влучили ракети. Тіла багатьох загиблих знайти не вдалося… Десятки військових довгий час вважалися зниклими безвісти…
Два роки тому земля Бердичівська знову оповилася сумом… Батьки Юрія Маринича підносили молитви до Господа, щоб отримати хоч яку-небудь звісточку про свого сина. І лише в лютому 2023-го у Чернігові відбулося впізнання тіла воїна за ДНК-експертизою…
Навіки в пам’яті, назавжди у строю…
Гіркий збіг дат: Юрій Маринич народився 17-го жовтня 1979-го року, загинув 17-го травня 2022-го, був похований 17 лютого 2023-го року на кладовищі села Маркуші. Райгородоцька громада попрощалася зі славним земляком. Посмертно був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
На сільському цвинтарі над могилами двох воїнів – Геннадія Казмірчука та Юрія Маринича – майорять синьо-жовті прапори… Вічна пам’ять, вічна слава…
Цієї весни 17-го травня 2024-го року настоятель Хресто-Воздвиженського храму м. Бердичева протоієрей Костянтин Карпенко звершив заупокійне богослужіння за спочилим воїном…
На зустрічі-спогаді пам’яті Юрія Маринича учасники групи «Промінь світла» вшанували загиблого захисника хвилиною мовчання… Слухали відому пісню, в якій – біль та смуток, і щеміло серце: «Вітер підіймав в небо дим, вічна пам’ять тим, хто загинув молодим…» Юрію Мариничу йшов 43-й рік…
На думку Володимира Синчука, вулиця в селі Маркуші, де пройшла юність воїна, має бути названа його ім’ям. На фасаді Маркушівської школи, в якій він навчався, вважає краєзнавець, слід встановити меморіальну дошку …
На Алеї пам’яті Героїв Бердичівщини біля приміщення районної військової адміністрації на нас дивляться з портретів загиблі захисники, які віддали свої життя за Україну під час 10-річної російсько-української війни. Схиляємо голови у скорботі та пошані, з вдячністю і молитвою за тих, хто поповнив небесне військо…
