На прощання з ним прийшло не дуже багато бердичів’ян, адже він став мешканцем нашого міста зовсім недавно, всього лиш якихось пів року тому. Зате приїхала численна делегація з сусідньої Андрушівської громади, де народився, виріс і змужнів відважний воїн.
Народився Павло Манилюк 21 червня 1994 року в селі Гальчин поблизу Андрушівки, де й вчився в місцевій школі. Як згадував сьогодні його старший брат, ріс Павло добрим та турботливим. Адже дуже переживав за хворобу брата і старався сам виконувати всю роботу по господарству. Любив рибалити, грати e футбол, словом, ріс як всі сільські діти.
Після школи в професійному ліцеї сусідньої Андрушівки Павло отримав фах машиніста холодильних установок, який допоміг йому отримувати роботу як в приватних, так і в комунальних підприємствах колишнього райцентру.
У жовтні 2021 Павло Манилюк підписав контракт із ЗСУ, потрапивши на службу до 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Разом із частиною доблесно бив ворога на різних ділянках фронту. У серпні 2022 був нагороджений Відзнакою Президента України «За Оборону України».
Та військова служба — це не тільки бої, і життя при цьому не зупиняється. Тож в січні 2024 року він одружився з бердичів’янкою, з якою мріяли про щасливе життя після війни, про роботу, про дім, про дітей…
На жаль, цим мріям не судилось збутись. Воюючи останнім часом в іншій бригаді, у складі приданого підрозділу не електриком-дизелістом, як звучить назва його штатної посади, а простим стрільцем, Павло разом з іншими побратимами боронив окопи і посадки від навали наступаючого ворога.
Понад два роки війни і три роки служби фортуна була на його боці, але 15 липня цього року вона відвернулась… Під час артилерійського обстрілу Павло Манилюк отримав поранення, несумісні з життям.
Родичі згадували сьогодні на кладовищі, як він хотів жити, та життя виявилось таким коротким…
Після скорботної промови міського голови Бердичева Сергія Орлюка на траурному мітингу в Гарнізонному будинку офіцерів слово взяв староста села Гальчин Андрушівської громади, який зачитав біографію Воїна та запевнив, що пам’ять про нього будуть завжди підтримувати в їхній громаді.
А місце свого останнього спочинку Павло Манилюк знайшов там, де планував жити – в Бердичеві. Після військового салюту під звуки Гімну України він зайняв місце в строю загиблих бердичів’ян на військовому секторі міського кладовища.
