Часто у соцмережах люди обурюються тими військовими, які «відсиджуються» у тилових підрозділах, а не воюють на передовій. Але насправді у територіальних центрах комплектування зараз служить більшість тих, хто вже пройшов бойовими дорогами і через поранення та контузії більше не може бути штурмовиком чи десантником. З одним із таких військових вдалось днями поспілкуватись і дізнатись чимало цікавого з його біографії.
Олег Миколайович Войтюк – корінний бердичів’янин, навчався в десятій школі, після якої вирішив пов’язати своє життя зі службою в правоохоронних органах. Розпочинав з посади старшини (відповідне звання він здобув на строковій службі) в роті дорожньої міліції.
Потім було навчання та отримання офіцерських погонів, служба в різних міліцейських підрозділах та кар’єрне зростання до першого заступника начальника Бердичівського відділу. 24 роки служби завершились в 2016 році.
Чому тоді пішли на пенсію?
Тоді саме проходило переформатування міліції на поліцію, і мені, підполковнику, який має величезний досвід, складати тести і екзамени як колишньому школяру видалось не зовсім логічною процедурою.
Ми в ті часи більше спілкувались з начальниками відділу, а про вас чомусь не писали, ви не любили інтерв’ю?
Та, ні. Доводилось давати інтерв’ю і центральним телеканалам, але більше це було не в Бердичеві, а в Чуднові і Ружині, де теж доводилось працювати.
А як прийшли до військової служби?
На пенсії кілька років пропрацював на цивільних підприємствах, але зрештою звичка порядку і дисципліни знову покликала на службу. В 2021 році я уклав контракт з 26 артилерійською бригадою та став головним сержантом роти охорони. Тобто повернувся до свого військового звання, отриманого ще на строковій службі.
Ви охороняли розташування бригади в Бердичеві?
Дивізіони нашої бригади ще з 14 року розташовувались на Донбасі, тож саме там і потрібна була охорона командних та спостережних пунктів, місць тимчасового розташування тощо. В 21 році на лінії зіткнення вже відчувались ознаки ескалації. Заходили диверсійно-розвідувальні групи, та й місцеве населення, на жаль, часто було налаштоване дуже проросійськи.
Де зустріли повномасштабне вторгнення?
На позиціях біля Рубіжного Луганської області. Обстріли почались з перших годин вторгнення і не закінчувались ні на день. Через кілька днів надійшов наказ змінити позиції, і ми вже думали, що це відступ. Солдати були невдоволені: як? куди? Ми ще ж можемо відстрілюватись. Але насправді, то був не відступ, а переміщення вздовж лінії фронту, які потім відбувались ще не раз. Потім був Соледар, теж з щоденними ракетними та артилерійськими обстрілами, та інші точки на військовій мапі.
15 травня 2022 року під час ракетного обстрілу нашого розташування отримав важкі поранення. Потім були госпіталі Бахмута, Краматорська, Дніпра, Тернополя, операції та більше ніж пів року тривала реабілітація. Після реабілітації спочатку знову в бригаду направили, але, на жаль, за станом здоров’я виконувати бойові завдання я вже не міг. Тоді й прийшло направлення на службу до Бердичівського РТЦК і СП.
На яку посаду?
Знову схожу і звичну – головний сержант спочатку роти охорони, а нині — взводу охорони. Хоча зараз, поки немає командира цього підрозділу, я виконую його обов’язки.
І як вам служиться в рідному Бердичеві?
По-різному. Служба — це завжди порядок, дисципліна, виконання наказів, відповідальність, словом, все те, що відрізняє її від цивільної роботи. Саме так я завжди виховую підлеглих, і саме такий приклад ми маємо подавати тим, хто сьогодні ще живе звичним мирним життям, завтра може стати військовим.
Чому в соцмережах часто публікують негативну інформацію про діяльність різних ТЦК?
Можливо, десь, колись і ставались якісь порушення, але в Бердичівському РТЦК за майже рік служби я з таким не стикався. Хоча в нашого підрозділу охорони свої завдання, але до оповіщення військовозобов’язаних ми теж долучаємось. І в цих випадках діємо лише згідно із законами, постановами та інструкціями. Але люди є різні, це я зрозумів, ще працюючи в міліції, тож деякі з них можуть розповідати все що завгодно.
До речі, чи доводилось на фронті вам зустрічатись з вашими колишніми «клієнтами»?
З колегами-міліціонерами зустрічатись доводилось, а ось з підозрюваними чи обвинувачуваними якось не приходилось.
А як ви сприймаєте місцеві, бердичівські новини?
Та теж по-різному. Вода по 80 гривень – це якось не гріє, але потрібно ж розуміти, що проблеми міста не виникли тут і зараз, як це сталось у десятків наших міст на сході та півдні країни. В Бердичеві вони накопичувались десятиліттями, і на каденції нинішнього міського голови багато з них «повилазило». Та ще й додалась війна.
Дуже сподіваюся, що після війни все ж настане час для розв’язання більшості місцевих проблем, повернуться з війська люди, які зможуть їх вирішувати. А поки що, на жаль, на фронті вони потрібніші…
