Через ситуацію, що склалася в нашій державі через війну, багато людей змушені покидати рідний дім й шукати прихистку в інших містах України. Адже ворог не залишає для них іншого вибору. Постійні обстріли, бойові дії не дають жодного шансу жити колишнім життям. Хтось швидко адаптується й починає все спочатку на новому місці, а комусь це дається напрочуд важко. Віднайти ресурс для подолання складних життєвих обставин, налагодити побут й спілкування у соціумі – надзвичайно складне завдання.
Ірина Окаракова родом із селища Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. У грудні 2022 року була змушена разом зі своєю родиною покинути домівку. До останнього сподівалися на закінчення бойових дій, та надії виявилися марними. Сім’я проживала в зоні активних бойових дій і кожного дня була в небезпеці. Військові та волонтери рятували мешканців району й намагалися усіх вивезти із зони обстрілів. Одного разу через наполегливість рятівників, пані Ірина разом з рідними ухвалила рішення виїхати й черговим евакуаційним потягом поїхали в нікуди. Доля привела їх до міста Бердичева.
«Ми думали, що нас не захоплять, тому так дого лишалися на місці. Коли вивозили сусідів, ми випадково вийшли зі свого будинку, й нас наполегливо попросили покинути дім. Був страх від невідомості, адже ми не знали, куди поїдемо. За допомогою волонтера Артема вдалося винайняти житло».
Жінка розповіла, що під час обстрілів їхнього району градами, пошкодило дах будинку, вікна й автомобіль. А найголовнішим й найстрашнішим наслідком стало погіршення здоров’я 13-річного сина Арсенія. Близько місяця родина оговтувалася від пройдених жахіть. Арсеній мав тривожний стан і був схильний до частих панічних атак. В нього порушився сон і він погано реагував на гучні звуки, боявся виходити на вулицю й взагалі пересуватися містом. Хлопець не міг нормально навчатися, бо були пошкоджені усі гаджети, а коштів придбати нові у родини не було. Також вони мали потребу в оформленні документів, соціальних виплатах і гуманітарній допомозі. Комунальна Установа «Центр надання соціальних послуг», що на вул. Героїв, 17, допоміг у цих питаннях родині.
«Коли ми переїхали в Бердичів, то Арсеній був дуже замкнутим. Під сигнали тривоги або просто під звук літака, поводився дуже нервово».
Фахівці із соціальної роботи провели аналіз життєвої ситуації й оцінку потреб сім’ї. Пані Ірина погодилась на послугу «соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах». Центр допоміг з оформленням документів, які направили до Управління сім’ї та соціального захисту населення. В результаті вдалося отримати «соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах» безоплатно, зважаючи на складні обставини у родині. Було призначено фахівця, який надавав послугу й створений план основних цілей на подолання життєвих труднощів. Родині переселенців надали психологічну допомогу, організували навчальний процес, оформили статус дитини, постраждалої від війни, соціальні виплати як ВПО, створили ІД-картку для Арсенія, оздоровлення й гуманітарну допомогу.
Сина Ірини влаштували до гімназії 7 імені Віктора Пастуха. Завдяки соціальному центру, благодійним та громадським організаціям, Арсенію було подаровано планшет та павербанк для налагодження освітнього процесу.
Пані Ірина розповіла про свого сина: «Зараз його стан покращився й він дуже задоволений своєю школою, а також має багато друзів». Жінка вражена людьми, які зустрілися їй на шляху.
«Ми дуже вдячні усім, хто нам допоміг. Коли сідали тоді на потяг, й подумати не могли, що знайдемо стільки добрих людей, які нас підтримали й не лишили у важкі часи для нашої родини. Нам дуже подобається Бердичів, для нас він схожий на Бахмут. Будемо будувати своє життя тут».