Адже вже більше ніж півроку вона виливається широким потоком з артезіанської свердловини, і нікому до цього діла немає. Місце розташування цього рукотворного джерела знаходиться на північній околиці міста, по вулиці Сабурова.
Ще на початку літа мешканці сусідніх будинків помітили, що одна з калюж чомусь не висихає в най посушливіші дні, весь час підживлюючись десь із глибини. Тоді ж вперше я особисто зателефонував керівнику комунального підприємства з проханням перевірити цілісність водогонів на даній ділянці. У відповідь отримав запевнення, що все буде перевірено і прорив буде ліквідовано.
Після цього я телефонував ще кілька разів з цього ж приводу, заходив особисто до технічного відділу підприємства та показував інженеру місце можливого прориву, але…
Ось і сьогодні, 14 січня, коли вся влада Бердичева святкує день ангела мера, вода спокійнісінько тече «у світ», оминаючи труби водоканалу та оселі бердичівлян. До речі, будинок міського голови знаходиться всього-навсього в двохстах метрах від місця витоку, і раніше, вигулюючи свого пса він частенько проходжувавсь цими місцями. Цим літом і восени, меру було, напевно, не до прогулянок.
Судячи з величини потоку, дебіт джерела складає не менше кількох кубометрів на годину. За місяць, відповідно, більше тисячі кубічних метрів а всього з початку розливу – близько десяти тисяч кубометрів. Скільки це коштує в гривнях теж легко можна підрахувати.
Весь Бердичів (крім мікрорайону Нізгурецької і Білопольської)носиться з пластмасовими бутлями вже більше десяти років, тому що воду з річки як не можна було пити до відкриття фільтрувальної станції, так не можна її пити і зараз. Нам весь цей час розказують, що артезіанські горизонти вичерпані, свердловини замулені, і чистої води з глибин ніяк не можна видобути. Але конкретний приклад доводить, що вода там є, і є її багато.
