Після публікації про черговий прорив, директор міського комунального підприємства «Бердичівводоканал» надав нам досить ґрунтовні пояснення ситуації, що склалась. І вибори, на його думку, тут ні до чого.
Головним винуватцем великої кількості поривів та, відповідно, відключень водопостачання для їх усунення є понаднормова зношеність водогінних мереж. Деякі з експлуатованих сьогодні труб лежать в землі вже більше п’ятидесяти років. Самі труби, можливо, ще б послужили довше, але їх з’єднання, особливо чавунних труб, на жаль, виходить з ладу. А сучасні матеріали для пакування таких з’єднань, взагалі, не витримують ніякої критики, тому і «рвуться» труби в місцях, які ремонтували рік-два тому. В минулому році було один-два прорива на день, середньорічна кількість – 1,6. В цьому ж році середній показник наближається до трьох.
Не менше, а можливо й більше, проблем додає підприємству незрозуміла фінансово-економічна політика держави щодо галузі комунального господарства. Так, широко розрекламовані субсидії для населення болюче вдарили по надавачам комунальних послуг. Підприємству надали мільйон гривень «віртуальних» грошей на субсидію, яким ледь-ледь вдалося розрахуватись за поставлену електроенергію в розмірі 700 тисяч, і то, завдяки співпраці між посадовцями обох організацій. А більш ніж триста тисяч цих віртуальних гривень не можна більше ні на що витратити, навіть на податки .
Більше того, щоб мати можливість реєструвати накладні з ПДВ, і відповідно спокійно працювати з постачальниками матеріалів та обладнання, потрібно на спеціальному тримати «живі кошти».
Але й це ще не все. В минулому році держава виділила нам гроші на покриття різниці в тарифах, з якої податкова утримала всі пені і штрафи за всі попередні періоди, яких вона нарахувала, згідно законодавства, чимало. Та настав цей рік, і податківці згадали, що вони ще не нарахували 150 тисяч якихось санкцій. Водоканал подав в суд, але суд признав законність таких дій фіскальної служби. І знову живі гроші споживачів (яких стало значно менше, бо багато людей таки оформили субсидії) підуть не на закупівлю реагентів для очистки води, а в бюджет.
До речі, з реагентами теж не все просто, адже впровадження в технологічний процес нових очищувачів може тривати кілька місяців, а за цей час або їх постачальник перестає їх закупати, або властивості різних партій одного й того ж реагента кардинально змінюються.
Робота над ремонтом артезіанських свердловин продовжується, і дає непогані результати. Мікрорайон «»газопроводу» тепер стабільно споживає чисту питну воду, планується відновити ще кілька власних свердловин, але до десятків свердловин колишніх бердичівських підприємств, які сьогодні стоять закинуті і забиті, руки поки що не доходять.
На запитання, чи можлива поява приватних підприємців у сфері водопостачання, теж пролунала позитивна відповідь. Якщо хтось переконає людей, що чиста артезіанська вода коштує значно дорожче, ніж річкова, облаштує стару або збудує нову свердловину та буде дотримуватись всіх санітарних норм щодо кількості аналізів якості води, це цілком можливо.
