У всякому разі таке враження склалось у мене після відвідин зборів, які відбулись в середу ввечері в малому залі МПК ім. О. Шабельника. Ці збори були широко анонсовані попередньо в оголошеннях на будинках та на зібраннях, які громадські активісти проводили на Червоній горі та в інших мікрорайонах міста безпосередньо в дворах будинків, де встановлені загальнобудинкові лічильники газу.
Саме ці лічильники стали причиною збурення бердичівлян. Після їх встановлення в деяких платіжках за газ суми зросли в десять і більше разів. Тому активісти запросили на збори в МПК представників «Житомиргазу», міськвиконкому, управління соцзахисту, прокуратури та поліції. Прийшли лише представник міськвиконкому, який доводив, що виконком аж ніяк не впливає на взаємовідносини між приватною «газконторою» та приватними споживачами газу, та управління праці і соцзахисту, яка розповіла, що в Бердичеві не забирають субсидії у тих, чий борг за комунальні послуги менший ніж 1000 гривень, хоча за постановою Кабміну таке повинні робити вже при боргу 340 гривень.
Люди наводили приклади, коли вони платили обов’язкову плату 20 – 30 гривень, а після встановлення лічильника принесли платіжки на 600 – 800 гривень. Вони боялись, що саме ці суми стануть причиною позбавлення їх субсидій.
Одна жінка принесла на збори офіційну відповідь «Житомиргазу» на запит міськвиконкому щодо такої ситуації. В підписаному технічним директором Колесником листі вказано пункти законів та постанов, які передбачають, що з 1 січня 2018 року всі споживачі газу, навіть ті, які споживають його лише на приготування їжі, повинні бути оснащені лічильниками або індивідуальними, або загальнобудинковими. Також цитується витяг з кодексу газового про те, що оператор може за власний рахунок встановлювати загальнобудинкові лічильники БЕЗ ЗГОДИ БАЛАНСОУТРИМУВАЧА. А тим людям, які незгодні з показаннями загального лічильника, газовики пропонують встановлювати індивідуальний лічильник ЗА ВЛАСНИЙ РАХУНОК.
Головуючий на зборах Сергій Вегринович роз’яснив, що кодекс, про який згадується в листі – це внутрішній документ газовиків, якому реєстрацією в Мінюсті надали статус обов’язкового для всіх громадян, що не зовсім правильно. Також він розповів, що «Житомиргаз» монополізувало сферу встановлення лічильників (визначила лише дві кишенькові фірми, які можуть проектувати і встановлювати вузли обліку), від чого ціна на послуги зросла вдвічі.
Депутата міської ради Володимира Осипенка освистали, коли він саме на цьому хотів наголосити, і кричали навперебій, що депутати нічого не роблять для вирішення ситуації. Кожен хотів розказати саме свою історію поневірянь, хоча всі вони були досить схожими. Були люди, які заплатили за встановлення індивідуальних лічильників (близько 3,5 тисяч гривень) тим працівникам, які приїхали і встановили лічильники, але ніяких документів і квитанцій їм не дали, і як повернути потім ці гроші з «Житомиргазу», вони не знають.
Дійсно, депутати міської ради мало що вирішують у цій сфері, але все ж вони не так давно затверджували документ, в якому вказувалось, в яких будинках доцільно встановлювати загальні лічильники, а в яких – недоцільно, бо там більшість квартир переведені на індивідуальне опалення.
І я вважаю, що саме тут корінь проблем, яких сьогодні не мають жителі сусідніх з Бердичевом Калинівки, Козятина, Хмільника, Коростишева, де вже десять років, як немає комунальних котелень, у всіх квартирах давним-давно стоять індивідуальні котли та індивідуальні лічильники. І якби міська рада Бердичева на чолі з Василем Мазуром всі ці п’ятнадцять років не встромляла палки в колеса місцевим індивідуальникам, то й не було б потреби встановлювати загальнобудинкові лічильники і збурювати народ проти них. Десь в році 2003 чи в 2004 депутати міськради вперше прийняли мораторій на встановлення індивідуального опалення (я був єдиний, хто голосував тоді проти), а потім ці мораторії постійно продовжували. Хоча це було незаконно, і той, хто дійсно хотів теплової незалежності, той добивався і дозволу, і встановлення, але не завдяки меру і депутатам, а наперекір їх злій волі.
Але повернемось до зборів. Сергій Венгринович та його колеги-активісти підготували проект рішення зборів, де вказали, що за дорученням людей будуть подавати листи з вимогами перевірити підприємство «Житомиргаз» всім контролюючим органам та наполягати на відкритті кримінальних проваджень щодо посадових осіб підприємства.
Напевно, вони це добре вміють робити, адже в президії зборів були і юристи, а, за словами присутніх активістів, керує цією організацією в Бердичеві колишній депутат міськради, а ще раніше помічник місцевого авторитета, який теж добре знається з кримінальними документами.
Взагалі відомості про громадську організацію «проЗАВТРА», яка організовувала ці збори не вдалось знайти в державному реєстрі, можливо, вона записується якось по-іншому, ніж на рекламних листівках, натомість в Інтернеті є якісно зроблений сайт, який нашпигований мудрими текстами про єднання, спільну діяльність, громадську активність, але не містить жодного прізвища. Подібні тексти можна знайти або на сайтах якихось сект або ж любителів масонських історій. У Фейсбуці лише один київський борець з корупцією пов’язує себе з цією організацією і то, незрозуміло як.
Отже в кінці зборів присутні, більшість з яких були старенькі пенсіонери, поставили свої підписи на якомусь аркуші паперу і, дуже задоволені собою за такий майже героїчний прояв громадської активності, почали помаленьку розходитись. Тепер юристи й активісти почнуть наступний етап –боротьби проти ненависного бердичівлянам монополіста компанії «Житомиргаз», і, напевно, чимало битв у цій боротьбі вони таки виграють, а ось яку ціну вони запросять за «перемир’я» або ж (хтозна) за капітуляцію, сьогодні передбачити неможливо. І чомусь дуже слабо віриться, що беніфіціарами такої перемоги зможуть стати ті дідусі і бабусі, які ледь не плакали, розповідаючи свої гіркі історії.
