Всі кандидати на посаду міського голови міста Бердичева пишуть у своїх програмах і обіцяють, що з кранів бердичівлян буде текти чиста вода вже через місяць після виборів, а потім забувають про свої обіцянки. Але досі ніхто не пояснював, чому саме ми отримуємо воду поганої якості, і не досліджував, що необхідно зробити для реального вирішення проблеми.
Щоб розібратись, я відвідав МКП “Бердичівводоканал”, пройшов по всіх процесах, вислухав працівників та адміністрацію підприємства.
Ситуація складається наступним чином.
Нова фільтрувальна станція на водозаборі дійсно працює добре. Очищена вода на виході відповідає всім нормам споживання.
Для перевірки якості на підприємстві діє лабораторія, яка забезпечена обладнанням і реактивами, забори води проводяться регулярно. Працівники лабораторії відповідально, сумлінно ставляться до своїх обов’язків і у звітах вказують справжні результати перевірок.
Але чому ж тоді до споживачів вода доходить забрудненою і непридатною для споживання? Через зношеність магістралі. Труби водопроводу не замінювався вже більше 30 років, проводились лише ремонтні роботи, коли виникали прориви. Труби старі, з багаторічним шаром іржі всередині.
Протяжність магістралі водопостачання близько 170 км, тому замінити їх за 1 раз чи за 1 рік неможливо – таких грошей немає в міському бюджеті і жоден фонд чи інвестор не виділить таку суму. Це десятки чи сотні мільйонів гривень.
Тому я і моя команда плануємо розробити проект поетапної заміни труб на нові, з сучасних матеріалів, район за районом – і за 5 років можна полагодити те, що не робилось десятками років.
Наступне питання – деякі насоси на лінії зношені вже на 70%, тому вони не здатні вже працювати безперебійно. Працюють 2-3 години, а потім 2-3 години змушені охолоджуватись. Звідси – перебої у водопостачанні. Коли черговий раз виникає прорив, для ремонту перекривають водопостачання в усьому місті. Ми плануємо в місцях найбільш частих проривів встановити запірні засувки на початку і в кінці вулиці, щоб була можливість перекрити воду лише в окремому районі чи навіть на одній вулиці.
Одна з найбільших проблем підприємства – це нестача кадрів робітничих професій та їх забезпечення. На сьогоднішній день в “Бердичівводоканалі” фактично є лише одна ремонтна бригада. Працівники не забезпечені робочим одягом та всіма необхідними сучасними інструментами, хоча згідно норм це їм мають видавати та регулярно замінювати. Транспорт теж застарілий, ще 1980-х років. В осінньо-зимовий період після проведення ремонтних робіт працівники не мають змоги навіть обсушитись та обігрітись в теплому кузові автомобіля та хоча б випити гарячого чаю.
Відсутня техніка для усунення поривів на глибині 4х метрів.
Забезпечити всім, що потрібно для роботи, і один раз закупити нормальний транспорт – завдання цілком реальне, яке не потребує захмарного фінансування та інвестицій. Ми зможемо це вирішити.
Не слід забувати і про те, що Україна перебуває в стані війни проти агресора. Нещодавно відбулись навчання військ РФ в Білорусі, де відпрацьовувались і захоплення об’єктів водопостачання, і диверсії на них.
Якщо захоплення об’єктів вони відпрацьовували з прицілом на Херсонську область, для постачання води в окупований Крим, то диверсії і отруєння джерел можуть проводитись і в тилу. Особливо в містах, де є військові частини, як в Бердичеві.
Згідно постанови Кабміну від 2017 року, об’єкти і споруди централізованого питного водопостачання повинні охоронятись органами поліції чи приватної охорони.
Поставити на місце забору води та насосні станції охорону – це велике навантаження на бюджет. А ось встановити тривожні кнопки виклику охорони для сторожів можна дуже швидко і пультова охорона обійдеться в рази дешевше.
Також потрібно завершити розпочатий процес встановлення відеокамер для цілодобового спостереження на території об’єктів водоканалу.
