Хто наводить чистоту у дворах? Звичайно, двірники. Без них навколишній простір стає непривабливим та незатишним. Уявіть лише на мить, що всі двірники міста кудись зникли. Ось тоді, напевно, ми б загрузли у бруді та антисанітарії. Люди, котрі за будь-якої погоди працюють просто неба, у третю неділю березня відзначають своє професійне свято – День комунальника.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Бердичівляни, які встають раніше за всіх, першими зустрічають на прибудинковій території двірників. Вони, поки більшість містян ще спить, наводять чистоту. Їх працю бачать усі, але зазвичай не звертають уваги на тихих трудівників, котрі не гребують брудною роботою. Двірники не проголошують промови з трибун, не є завсідниками телеефіру і не часто дають інтерв’ю. Вони день у день виконують роботу, якої завжди – непочатий край. Між іншим, інвестор та винахідник, мільярдер і засновник компаній Tesla та SpaceX, успішний підприємець Ілон Маск колись працював двірником котельні на лісопильному заводі. Українські літератори Михайло Андрусяк, брати Капранови і Володимир Арєнєв свого часу також пізнали ціну цієї праці. Популярний український виконавець, лідер гурту «Мандри» Сергій Фоменко був двірником у Києво-Печерській лаврі. Але сьогодні мова не про них, а про звичайних бердичівлян, як трудяться, прибираючи біля будинків. Їх робочі «кабінети» – наші двори, і двірники на своїх постах – у будь-яку пору року. «Трудовий день починається о 7-й ранку і триває до 16:00 з перервою на обід, у суботу – до 12:00, вихідний – неділя, – розповіла директор МК ВЖРЕП № 7 Олеся Дем’янюк. – За кожним працівником закріплена територія площею 4,5 тис. кв. м. В основному це жінки поважного віку: від 50-и і до 70-и років. Серед міських двірників є 5 чоловіків». Під час розмови з керівником ми дізналися, що у комунального підприємства є техніка: 2 трактори, екскаватор, ВАЗ 2107, автовишка ВС-22, ЗІЛ ММЗ, ГАЗ 53. Звичайний інвентар двірників – відра, віники, мітли, лопати тощо.
Одного березневого ранку журналісти пройшлися стежками праці хранителів чистоти.
За маршрутом міських двірників
Цього дня вранці команда міських двірників разом із майстром дільниці Оленою Алєксєєвою займалася прибиранням та навантаженням сміття на транспортний засіб. Потрібно було очистити територію від великогабаритних відходів, залишених жителями поруч зі сміттєвими контейнерами, що з потеплінням починають гнити і смердіти. «У мене 9 двірників і 3 прибиральниці, – пояснила Олена Олександрівна. – Багато разів вивішувала таблички з проханням не складувати сміття на контейнерних майданчиках. У вартість тарифу по квартплаті відповідна послуга не закладена. Лише окремі громадяни це розуміють і вивозять великогабаритні відходи. Ми прибираємо непотріб, який люди викидають, де їм заманеться, але ніхто не цінує цю працю».
Отож жінки працювали біля такого стихійного звалища по вул. В’ячеслава Чорновола, 8-Б. Зверху на вантажівці – Лілія Гаріпова, яка, з повагою відгукуються жінки, робить це вміло і зі знанням справи. Світлана Брижук працює прибиральницею з 1997-го року. Вона обслуговує будинки по вул. Руській, 3-А , вул. Миру, 3, 5, вул. Здоров’я, 2, вул. В’ячеслава Чорновола, 8-Б і у провулку Тихому, 2 – всього 19 під’їздів. Найважче, говорить жінка, завантажувати відходи на машину: «Підіймаємо великі гілки і навіть цілі дерева, які часто привозять із приватного сектору. Мусимо їх прибирати. Дівчата працюють на совість». Побутові відходи треба викидати за місцем проживання та оплати відповідно до укладених договорів. А непобутові прибирає той, хто смітить, або наймає когось для таких потреб…
Попереду чекала ще одна прибудинкова територія: жінки попрямували на вул. Мостову. А там – величезне звалище. Залишені дивани, матраци, унітази, старі килими, будівельні матеріали, а також листя і гілки дерев – не дивина для Бердичева.
Погода була не з теплих, березневий вітер дихав холодом і пронизував. Жінки працювали, підбадьорюючи одна одну. І незабаром прибрану ділянку було не впізнати – чистота та порядок! Але чи надовго, гірко зітхають трудівниці: «Кинуті повз урни для сміття папірець, стаканчик з-під кави чи недопалок стали звичкою для багатьох. Діти беруть приклад із дорослих. Рівень культури бердичівлян бажає кращого». Журналісти зазирнули й у двір багатоповерхівки, що за магазином «Червоний маркет» у провулку Тихому. Там, в одному з центральних районів міста, стоять старі поржавілі контейнери для сміття. Птахам є робота: живляться покидьками і розносять дворами інфекцію. ТОВ «Полісся Екосфера» давно пора замінити металеві баки на нові пластикові контейнери з кришками, більш функціональні і зручні…
Робочий день двірників ще не закінчився, але ми витримали лише дві години. Причому, не працюючи з мітлою та граблями, а лише спостерігаючи та спілкуючись під час коротких перебіжок від дільниці до дільниці. Бачили сміття, розкидане на території, яку лише вчора прибирали…
Хочеться, щоб люди поважали роботу двірників, знову говорять жінки. На власних подвір’ях та городах прибираємо і не ставимося до своєї праці з презирством. Ми ж теж двірники у себе біля приватного будинку чи на дачі.
Зінаїда Олександрівна Атаманюк – людина, яка дарує чистоту
Істину говорить народна мудрість: «Хто рано встає, тому Бог подає». Зінаїда Олександрівна Атаманюк на ногах зі світанку, щоб вчасно встигнути на роботу. Коли, буває, виходиш ранесенько з під’їзду багатоповерхівки, чуєш її привітне: «Доброго ранку!» Правило жінки просте: чистота і порядок. Бердичівлянка підмітає двір, а перед опущеними очима – фантики від цукерок, порожні пляшки з-під пива (і не тільки), недопалки, обгортки від морозива та інше. Все це за допомогою мітли незабаром потрапляє до совка, а потім – у відро для збирання сміття. Фронт робіт Зінаїди Олександрівни – прибудинкова територія по пл. Соборній, 22, вул. Миру, 3,5, 6 та вул. Косогірській, 2, 19. Навесні і влітку жінка наводить лад на доріжках та зелених зонах: «Тішать око клумби, за якими доглядають жителі. Радує, коли після прибирання навколо чисто й охайно. Найважче – восени, коли багато листя, а взимку потрібно сніг розчистити і посипати доріжки піском, щоб людям не було слизько. Праці вистачає будь-якої пори року».
Двірниками не народжуються, а за збігом обставин стають ними. Ці люди звільнюють простір землі від бруду. І взагалі всі професії затребувані та необхідні.
Зінаїда Атаманюк родом із с. Нова Рудня Житомирського району. У Високій Печі закінчила школу, а після 8-го класу продовжила вечірнє навчання у Бердичеві. Свій трудовий шлях почала у комбінаті комунальних підприємств, де протягом 40-а років, до виходу на пенсію, працювала квітникаркою. Має чимало відзнак за професійні успіхи. Згадує, що свого часу була депутатом міської ради. І вже 10 років ветеран праці трудиться двірником у МК ВЖРЕП № 7. Жителі багатоповерхівок, біля яких вона прибирає, поважають старанну бджілку-трудівницю і вітаються при зустрічі. Гарної думки про Зінаїду Атаманюк і мешканці будинку № 22 по пл. Соборній, з якими спілкувалися журналісти. «Коректна, ввічлива та чуйна жінка, – відгукується Тетяна Михайлівна Ельсессер, – завжди поцікавиться, як здоров’я. Прибирає на подвір’ї і на сміттєвому майданчику». «Так, Зінаїда Олександрівна – хороша людина, – погоджується Олена Віталіївна Іванова. – Привітна і старанна. Молодець!»
Подружжя Атаманюків виховало гарного сина, давши йому вищу освіту. Найбільша радість – улюблений онук-школяр. Чим Зінаїда Олександрівна займається після роботи? Прибирає та готує їжу. Її рідні полюбляють пухкі домашні пиріжки та ароматні вареники господині. Коли на нашу землю прийшла повномасштабна війна, бердичівлянка стала допомагати військовим, надсилаючи консервацію та подушки солдатам, перераховуючи кошти на підтримку ЗСУ. Зараз троє чоловіків із її родини захищають Україну на сході.
Зінаїда Атаманюк – дуже скромна, під час розмови все дивувалася: чому саме про неї треба писати, інші жінки працюють ще краще. І намагалась уникнути фотокамери, мовляв, не звикла до публічності. Вона любить Бердичів та бердичівлян, і найбільше бажання жінки – щоб усі були здорові, поважали одне одного та жили в мирному, чистому і квітучому місті. Зінаїда Атаманюк тепло посміхається, коли чує просте слово «дякую»…
Якщо говорити про плюси двірницької праці, то перевагою є графік прибирання, яке відбувається вранці та вдень. Вечірній час людина може використати на власний розсуд. А ще двірник працює на відкритому повітрі. Близькість до живої природи – це теж непогано.
«На жаль, працю двірника не всі поважають, – зазначає директор МК ВЖРЕП № 7 Олеся Дем’янюк. – Знаходяться такі жителі, котрі кидають сміття з балконів та вікон, не надто переймаючись чистотою вулиць міста й не замислюються над тим, що прибирання часто лягає саме на жіночі плечі. Хочеться, щоб люди менше смітили, дотримувалися простих правил користування системою каналізації і цінували працю двірників та прибиральниць». Напередодні професійного свята працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення Олеся Олександрівна зичить усім, хто трудиться в комунальній сфері, чия робота потрібна, як повітря, здоров’я та сил, терпіння і людської вдячності, успіхів у праці та втішних результатів, добра, Перемоги і миру.
На даний час у МК ВЖРЕП № 7 працює 45 двірників та прибиральників будинків, повідомили на підприємстві, не вистачає ще 10 таких робітників. Зарплата у них аж ніяк не висока, мінімальна: 6700 грн без вирахування податків. І заборгованість із заробітної плати велика, тож бердичівлянам слід вчасно сплачувати за спожиті комунальні послуги.
Працювати на прибиранні прибудинкових територій не кожний хоче. Але це потрібно комусь робити, аби місто було затишним. Найменше, чим можна допомогти людям, яких нерідко називають санітарами довкілля, – це ставитися до їх роботи з повагою.
Поетеса Лілія Мандзюк присвятила двірникам вірш, де пише, що «без них би посірів весь світ», а в Кропивницькому влітку 2011-го року на честь людей цієї професії було встановлено металевий пам’ятник заввишки близько 180-и см. У 2017-му в м. Чернівці, в одному з двориків вулиці Ольги Кобилянської, з’явилася кована скульптура «Двірник з трояндами»…
Супергерої – не лише у фільмах, вони звичайні люди, які нерідко займаються важкою, але дуже необхідною справою. Згадайте, коли Ви востаннє дякували двірникам за чистоту території? Ці люди заслуговують на шанобливе ставлення.