Адже автівки все одно давно сюди не заїжджають, а транзитний транспорт вже навчився об’їздити цю довгу траншею, яку до цього часу називають вулицею.
Так в бердичівському медколеджі розповіли, що під’їхати до свого закладу вони можуть тільки за сухої погоди, і то лише до парадного входу, а далі всі речі доводиться носити вручну.
Але, якби тут знали, що історія з ремонтом водогонів затягнеться більше ніж на рік, то студенти та викладачі висадили б клумби та встановили лавочки біля історичної будівлі свого головного корпусу.
Незабаром розпочнеться вступна кампанія, і дуже неприємно розповідати батькам майбутніх студентів, як саме вони можуть дістатись до навчального закладу. Та й у абітурієнтів перше враження про коледж буде не вельми гарним.
Так само вже довго терплять незручності жителі будинку номер одинадцять, які самі якось підсипали цеглою та щебенем в’їзд до будинку і підприємці усіх магазинів, які опинились на цій ділянці вулиці. Клієнтів у них стало вдвічі менше. Зате саме вони могли б виграти, якби тут постала пішохідна зона.
До речі, на початку двотисячних колишній міський голова активно шукав яку б вулицю зробити пішохідною, щоб як в більшості інших міст в Бердичеві теж була б прогулянкова локація. Тоді ця ділянка вулиці Шевченка теж розглядалась, як і вулиці Карастоянової (нині Джозефа Конрада) чи Маяковського (нині Театральна).
Та врешті-решт повністю заасфальтували вулицю Торгова, без бордюрів та тротуарів, вона, мовляв, теж в центрі, і рух по ній не такий напружений. Але тоді проти виступили підприємці з універмагу, яким потрібно було завозити товар та ставити свої автівки.
Тож чисто пішохідна вулиця так і не з’явилась в Бердичеві. І зараз є другий шанс цьому статись.