Мова йдеться про сплату коштів за користуванням земельною ділянкою до міського бюджету підприємцями, які здійснюють свою діяльність в приміщеннях перших поверхів багатоповерхових будинків.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Років п’ятнадцять-двадцять тому за це вони не платили нічого. Але потім ситуація змінилась. На роботу у міськвиконком прийшла землевпорядниця, яка розповіла міському голові, що у сусідньому Козятині вже давно придумали, як до бюджету брати додаткові кошти з підприємців.
Не знаю, чи звучала при цьому фраза: «А що, так можна було?», але згодом було прийнято рішення міської ради про укладання сервітутних договорів з підприємцями та організаціями, які займають вбудовані приміщення.
На додачу до площі, зайнятої безпосередньо кімнатами в будинку, в договори стали включати і площу прибудованих сходів, тротуару який веде до них і клумбочку, якою зазвичай підприємці прикрашали вхід.
Підприємці вважали таку практику прийнятною і зрозумілою, адже кошти міського бюджету врешті-решт йшли на освіту їх дітей, благоустрій їх вулиць або ж через зарплату бюджетних працівників повертались і до них, коли ті щось купували чи замовляли в них.
Але з часом змінювалось законодавство, і до колишнього рішення про сервітутне користування потрібно було вносити зміни. Алей порядок внесення змін теж зазнав змін (даруйте, за тавтологію, але в нашому законодавстві і не таке можливо).
Тому тепер ці зміни потрібно приймати у вигляді місцевого регуляторного акту, згідно з тривалою і досить заплутаною процедурою. Початок цій процедурі дадуть на черговому засіданні виконавчого комітету, включивши до плану діяльності з підготовки регуляторних актів на 2023 рік і рішення про сервітутне користування.
В процесі підготовки має бути і стадія громадського обговорення проекту. Можливо, тоді хтось захоче детальніше вникнути в суть питання і зрозуміти, що бувають і інші рішення, до речі, які значно більше коригуються з існуючими законодавчими нормами.
Суть їх в тому, що за всю земельну ділянку під багатоквартирним будинком, і в тому числі за прибудинкову територію, земельний податок має платити організація-управитель цього будинку. Тобто або ОСББ, або ЖЕК в наших умовах. Але тільки тоді, коли на неї будуть оформлені земельні документи та виданий кадастровий номер.
В Бердичеві ж, такі ділянки оформлені під будинками, які можна полічити на пальцях однієї руки. Багато років оформлення прибудинкових територій гальмується відсутністю Методики щодо їх визначення, яку так і не може розробити Кабінет Міністрів.
Добре це чи погано – це питання дискусійне, але в умовах, коли в міському бюджеті доведеться рахувати кожну копійку, досить важливе.
Чим, наприклад, відрізняється ґаздиня, яка в своїй квартирі на дев’ятому пече торти на продаж (і, може, навіть оформлена, як підприємець) від тієї, яка на першому поверсі варить каву чи робить суші?
Подібних питань може бути безліч, як і відповідей на них, які будуть різнитись від того, хто їх задає і хто відповідає. Адже більшість наших людей значно краще знають свої права ніж свої обов’язки.
Для довідки подаємо юридичну консультацію щодо земельного податку під багатоповерховими будинками, розміщену на сайті безоплатної правової допомоги.
Загальні положення
Плата за землю, земельний податок — це податок (обов’язковий платіж), що справляється з юридичних та фізичних осіб за використання земельних ділянок.
Згідно з ст.265 Податкового кодексу України податок на майно складається з:податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Платники земельного податку
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Зокрема, власники земельних ділянок – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Водночас , землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельні ділянки багатоквартирних будинків
Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування співвласникам багатоквартирного будинку.
Тобто, чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинків лише співвласникам багатоквартирного будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Платники земельного податку під багатоповерховими житловими будинками
Платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками є особи, яким такі земельні ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України передаються у постійне користування або у власність: підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками, а також об’єднання власників будинків.
Водночас згідно з п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, які пов’язані з реалізацією прав та виконання обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку – це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, право на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникає у всіх співвласників (власників жилих та нежилих приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному чинним законодавством.
Таким чином, платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.
