Про перейменування Бердичівських вулиць ми пишемо вже понад двадцять років, і чомусь здається, що ця тема буде звучати ще довго.
В далекому вже 2002 році я теж входив до складу міської комісії з перейменування вулиць, але за час першої каденції Василя Мазура, здається, так і не було перейменовано жодної. Він як міг, так і гальмував цей процес.
Та все ж довго опиратись назрілим змінам він не міг і вчинив за приказкою, якщо не можна заглушити якесь явище, треба його організувати і очолити. Саме за його ініціативою була перейменована вулиця 9 січня на вулицю Чорновола, яка й стала першою ластівкою, як тепер бачиться, довгого і досить звивистого шляху.
Потім так само зініціював перейменування вулиць Леніна на Житомирську, Свердлова на Вінницьку, а Карла Лібкнехта на Європейську, що було дуже доцільним і логічним.
Згодом бажання змін назв вулиць у Василя Костянтиновича зменшилось, і після 2014 року через бездіяльність у справі декомунізації міської ради ініціативу взяла на себе обласна адміністрація. Пропозиції до неї подав Олексій Побережний, вони були і затверджені, незважаючи на протидію Бердичівської міської ради, яка пізно схаменулась.
Тоді Василь Мазур в піку якійсь обласній адміністрації провів свої власні перейменування тих вулиць, які вже були перейменовані областю. Ось тоді у нас і почалась плутанина на електронних картах та поштових адресах, яка продовжується і досі.
А розказую цю історію я так детально тому, що через десять років виникла абсолютно тотожна ситуація. Незважаючи на те, що міська рада останнього скликання вже перейменувала частину вулиць, пов’язаних з комуністичним режимом, але до деяких так хід і не дійшов.
Тому три тижні в Житомирі засідала робоча група з перейменування близько 400 недекомунізованих вулиць по всій області. До її складу входить і представник Бердичева Павло Скавронський. Він тричі доєднувався до роботи цієї комісії.
Коли приїхав перший раз, то виявив, що від міської ради Бердичева навіть немає ніяких пропозицій. І там сказали: «Раз ти з Бердичева, давай свої пропозиції». І Павло Степанович дав. Наступного тижня з міської ради вже були пропозиції, хоча зрозуміти, хто їх формував було важко. А на третій тиждень, минулого четверга, з одних, других і третіх пропозицій зробили мікс, і ось що в результаті вийшло:
- Вулиця 8 Березня тепер стала вулицею Леоніда Козінчука
- Вулиця Братів Міхєєвих – вулиця Артилеристів
- Вулиця Кучерова – Вулиця Героя України Ігоря Прокопюка
- Вулиця Міліцейська – вулиця Володимира Сіткіна
- Вулиця Піонтковського – вулиця Петра Болбочана
- Перший провулок Піонтковського – провулок Зої Мілашевської
- Другий провулок Піонтковского — провулок Віктора Пастуха.
А щодо найбільшої проблеми Бердичева останніх років з вулицями Грушевського та Ватутіна обласна комісія не стала приймати повторного рішення, а рекомендувала Бердичівській міській раді звернутись до суду, щоб той визнав, чиє рішення є законним.
P.S. Але й цим не закінчилось засідання обласної комісії з перейменування вулиць, рішення якого так до цього часу офіційно не оприлюднено. Буквально сьогодні стало відомо, що члени комісії передивились відеозапис засідання і виявили, що кількість реально поданих голосів в деяких випадках не співпадала з протоколом.
І так вийшло, що перейменування другого провулку Піонтковського в провулок Віктора Пастуха недобрало потрібної кількості голосів комісії, точніше їх було менше ніж за іншу пропозицію. ЇЇ висловив навіть не член комісії, а просто історик -краєзнавець з Житомира Геннадій Махорін. Він подав 380 своїх пропозицій по перейменуванню вулиць в усіх містах і селах області.
Його варіант нової назви провулку Піонтковського – провулок Вролодимира Маньківського (одного з піонерів авіації на Житомирщини на початку дев’ятнадцятого століття, який в 1917 році переїхав в Америку і там прожив все життя).
