Однією з найбільш значущих перемог України «в тилу» протягом повномасштабного вторгнення безсумнівно є офіційне визнання борщу нематеріальною культурною спадщиною. Так, цей апетитний червоний (переважно) красунчик з білим корабликом сметанки затишно влаштувався у списку ЮНЕСКО серед таких славетних сусідів, як бельгійське пиво, неаполітанська піца, плов, долма, французький багет та вірменський лаваш. Але виявляється, не всі чули, що до цієї визначної події має безпосередній стосунок Євген Клопотенко — популярний блогер і телеведучий, шеф-кухар, кулінарний експерт, ресторатор та громадський активіст. Якби не його оперативність, хто знає, чи встигли б ми пред’явити права на цю історичну страву на міжнародній арені та які наслідки мало б зволікання.
Встигнути першими
Побутує думка, що, оскільки борщ взяли під охорону саме у 2022 році, то приводом і каталізатором процесу стала військова агресія країни-терористки у лютому 2022. Правда ж у тому, що почалася вся процедура за два роки до того — у відносно мирному 2020 році.
Саме тоді на думку панові Євгену і спала ідея вберегти традиції приготування борщу на офіційному рівні. І вже в лютому того ж року команда проєкту завітала у посольство України у Франції, де їй люб’язно надали кваліфіковані консультації та направили в представництво ЮНЕСКО. Вже тут на них чекав офіційний посібник, який регламентує усі аспекти й формальності подачі заявки на внесення об’єкта до переліку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони. Бо «раптово» виявилося, що у світі наш автентичний рідний український борщ потроху починають називати російським (ніколи такого не було, і от знову).
Наприкінці титанічної роботи, яка тривала понад два з половиною роки й включала експедиції у всі області країни, досьє включало близько 700 сторінок оригінального матеріалу, рецептів, традицій, напрацювань, історичних хронік, був відзнятий ексклюзивний фото- та відеоматеріал. Рецепти, історії містян, традиції та забобони, пов’язані з процесом приготування цієї національної страви викликали щире захоплення, а подекуди й здивування команди проєкту пана Клопотенка такою кулінарною пристрастю. З екстремального: у селищі Шацьку, що на Волині, в традиційний здавалося б борщ заведено додавати такий несподіваний інгредієнт, як кров дикого кабана, завдяки чому готова страва набуває рівномірного насиченого чорного кольору.

Що, крім їжі?
Окрім безпосередньо смаколиків пан Клопотенко має свій мерч, серед якого кожен фан може обрати щось собі до смаку, як-то:
- Книги, товари для дому, календарі, піни, листівки.
- Принтовані шопери, екоторбинки, худі, футболки, блузи й сорочки.
- Набори та корпоративні подарунки.
Усе це можна замовити як поштою по Україні, так і з міжнародною доставкою по всьому світові, крім двох тимчасово наявних на мапі країн і кількох невизнаних територіальних утворень.
Пан Євген пестливо називає борщ флагманом у світі кулінарного етикету та гастрономічної культури українців і неабияк пишається тим, що його зусилля увінчалися перемогою і український національний борщ відтепер знаходиться хоч і під символічною, та все ж охороною ЮНЕСКО.