Чернівецька область стала острівцем відносної безпеки під час російсько-української війни. Зараз туди досі їздять туристи, адже регіон дійсно зачаровує своїм виглядом, багатою та дивовижною історією, культурою та звісно що старовинною архітектурою. Але так було не завжди. Чернівецька область знаходиться на прикордонні різних держав, тож має у своїй історії чимало військових байок та історично важливих подій.
Засування Хотинської фортеці
Якщо про обласний центр Чернівці говорять постійно, як про один з діамантів на українському намисті, то про Хотин і його особливості – далеко не завжди. Зокрема цікавою знахідкою для вивчення є Хотинська Фортеця, історія якої сягає ще часів Київської Русі. Перші останки забудови, які знайшли на місці сучасної фортеці, лягають ще VIII століття н.е. Історики виявили під час розкопок рештки дерев’яної споруди, яка була зроблена слов’янами. Пізніше територію сучасної Чернівецької області завоював князь Володимир Святославович – Київський князь, тож після приєднання до Русі на місці майбутньої фортеці почали зводити перші міцні оборонні укріплення.
Загалом сучасну фортецю будували протягом декількох століть (1250-ті — 1340-ві роки). З Х століття, цитадель знаходилася у власності кількох різних господарів: від князів Київської Русі, Галицько-Волинського й Молдавського князівств до імператорів Османської, Австро-Угорської та Російської імперій. Кожен окремий період в історії споруди безумовно додавав їй своїх окремих рис. А головні зміни у вигляді фортеці та й самому місту Хотин додавали звісно що війни.
Архітектура
Як вже раніше згадувалося, Хотинська фортеця – це пазл який скрадали різні правителі протягом декількох століть. Її унікальність полягає в тому, що вона збудована у поєднанні одразу кількох архітектурних стилів: ренесансного та готичного. Саме через це вона має такий цікавий зовнішній вигляд, наче середньовічний палац.
Передусім справжнього казкового вигляду фортеці надає місцевість, серед якої вона зведена. Вона височить над підніжжям оборонного валу, який зберігся до наших днів. Місцеперебування століттями забезпечувало фортеці неприступність.
З картинки цитадель має вигляд середньовічного палацу, але у архітектурному розрізі – це все ж оборонна споруда. Вона складається з цегляної будівлі, яка має елементи ренесансного стилю, та кількома вежами, у яких є отвори для стрільби.
Але досить аскетичну наповнюваність архітектурна пам’ятка мала не завжди. До наших днів збереглися письмові спогади саксонського принца, який побував у Хотині у 1788 році. Він згадав, що фортеця має 4 вхідні брами: Водяна, Стамбульська, Бендерська та Короховська. У середині головної споруди знаходився палац, мечеть турецька лазня, багато магазинів. Також на території було розташовано 40 будинків, в яких могло розміститись близько 800 людей. В той рік у фортеці розташовувалося 7 тисяч турецького війська.
Сьогодення
Повертаючись до наших днів, у 2000 році цитадель стала Державним історико-архітектурним заповідником «Хотинська фортеця». Тепер там проходять численні екскурсії. Окрім цього на території пам’ятки щорічно проходять важливі фестивалі, які заохочують не тільки туристів зі всієї країни, але й мешканців Чернівецької області.
У звичайні дні на відвідувачів очікують екскурсії по підземеллю Хотинської фортеці, колишні казарми, музей середньовічних знарядь для тортур, виставки холодної та вогнепальної зброї.
До речі, Хотинська фортеця – це справжня українська кінозірка. Бердичів’яни могли бачити її у таких відомих стрічках: «Захар Беркут», «Тарас Бульба», «Три мушкетери» та в інших фільмах.
Для туристів
Заповідник працює без вихідних з 9:00 до 18:00 години.
Вхідна плата на територію хотинської фортеці (з дозволом на фото та відео знімання):
- Для дітей – 50 гривень;
- Для студентів (при наявності студентського квитка) – 50 гривень;
- Для дорослих відвідувачів – 100 гривень;
- Група відвідувачів – 350 гривень;
Не пропустить шанс побачити неймовірну середньовічну цитадель у теплу пору року, в оточенні оксамитових зелених галявин. Хотинська фортеця дійсно справляє незабутнє враження на кожного, хто її побачить. Можливо сама споруда й програє у своїй вишуканості іншим архітектурним пам’яткам України, однак природа, яка її оточує по-справжньому переносити глядача крізь роки багатьох епох.
