У Бердичеві досить відомою є історія про подружжя Миколи та Варвари Радзивілів – представників знатного старовинного литовського роду Радзивілів, який був власником великих земельних володінь, цілих міст, замків на території Волині, Київщини, а також Білорусі, Польщі та Литві, мали великий політичний вплив у Речі Посполитій. Сам Микола Радзивіл був першим власником міста Бердичів. Це цікава частина історії міста, але сьогодні мова йтиме про архітектурну пам’ятку історичного значення яка ще раз нагадає бердичів’янам, що Україна – це не тільки козаки та поневолені селяни, але й знатні впливові роди, які жили у розкошах за кам’яними мурами.
Палац Радзивілів
Чи багато хто знає про Олицький палац у місті, який знаходиться у селі Олиці у Луцькому районі? Він також є власністю родини Радзивілів. Він був заснований ще у 16 століття князем Миколою Раздзивілом на прізвисько «Чорний» – це була постать військового та політичного значення князівства Литовського. Він розпочав будівництво у 1564 році, однак за життя довершеної споруди не застав. Але у свої золоті роки палац Радзивілів прийматиме визначних гостей: політиків, впливових вельмож, буржуазію.
Багато спогадів про буденність у замку залишив литовський канцлер Альбрехт Радзивіл, які він записував у свій щоденник. Альбрехт називав Олику, у якій знаходиться замок «тихою гаванню». Сюди він приїздив щоб відпочити: займався полюванням, багато читав.
На ой час палацовий комплекс складали сама резиденція, конюшня та 2 колодязі. Альбрехт з власної ініціативи збудував найбільший на Волині католицький храм, в пам’ять про свою загиблу дружину. Він існує й до нині, прямо зараз переживає реставраційні роботи у середині.
Історія споруди
У сучасності територія палацу займає майже 3 гектари, але після своєї добудови, споруда зазнавала реконструкцій, а також неодноразово страждала від нападів та облог. Архітектурна пам’ятка є не просто розкішним маєтком, а також фортецею. Адже у всі часи заможні люди були першою ціллю для повстанців чи загарбників, навколо своїх будинків вони зводили мури і викопували рови. Однак дуже скоро, з приходом нових методів ведення війни, фортеця втратить свою головну функцію – оборонну. Про споруду складуть не один опис, який розповідатиме про його вигляд у різні історичні періоди.
Створений оборонятися від війни, його розкіш буде знищена нею ж. У період Наполеонівських війн у 17 столітті з фортеці зроблять шпиталь для поранених російських військових, а після, зруйнувавши інтер’єр будівлі, закинуть зовсім. Додала руйнувань Перша і Друга світові війни, у 1939 році фортецю покине останній її власник – Януш Радзивіл. Це стало відправною точкою остаточного занепаду замку. А за невідомих обставин він повністю згорів, залишивши неушкодженими лиш перекриття та цегляні стіни. У 50-х роках 20 століття радянська влада зробить з будівлі психіатричну лікарню. Хоча совєти понівечили долю не тільки розкішної будівлі, але й самого Януша Радзивіла, якого було затримано і відправлено у заслання. Йому дивом вдасться повернутися і провести остаток років у Варшаві в тісній квартирці.
Наші дні
У наш час замок виглядає інакше ніж у період свого розквіту, його понівечили роки безжальних війн та революцій що точилися на території України. Але на щастя свій міцний фундамент він зберіг, і навіть дуже добре у порівнянні з іншими спорудами, значно молодшими. Коли у палаці розмістили психіатричну лікарню, то попередньо реконструювали споруду, розділили великі зали на маленькі палати, а неймовірної висоти стелі розділили на два поверхи.
Але фортеця наразі приймає відвідувачів, і попри все вона досі вражає туристів з усієї України. Бердичів’янам точно варто замислитися над поїздкою до села Олиці, аби поглянути на фортецю. Бо замок Радзивілів – це не просто атракціон для туристів, а ціле дослідження нашої історії, яке ви можете провести самостійно відправившись у подорож Волинню. До речі від Бердичева до Олиці близько 300 кілометрів. А вхідний квиток до палацу – 30 гривень. Екскурсії організовує Волинський краєзнавчий музей.
Коли є фінансові труднощі і ви не впевнені, що можете дозволити собі подорожувати, доречно скористатися допомогою мікрокредитування.
