На території України можна знайти багато історичних пам’яток, які здатні затамувати подих туристів. Деякими з них, якщо так можна сказати, опікується держава, а деякі збереглися завдяки меценатам з закордону, чи просто небайдужих альтруїстів. Щодо палаців та маєтків, то тут все зрозуміло, деякі з них функціонують як музеї чи локації для проведення врочистих заходів. А щодо військових об’єктів, які несуть історичну та архітектурну цінність? Одна з таких цікавих споруд – Тараканівський форт.
Історія Будівництва
Тараканівський форт – це надзвичайно цікаве туристичне місце, яке загалом для екскурсій ніколи й не створювалося. Навколо нього ходять десятки легенд та неймовірних чуток. Чого тільки не почуєш про споруду: від загадок, які ніби приховують замуровані приміщення, до привидів, котрі шмигають між стінами. Подейкують, що їх навіть показували по «СТБ». Правда це все чи ні, але туристи самі своїми плітками зробили Тараканівський форт популярним серед інших любителів гострих відчуттів, і тепер він відомий по всій Україні й не тільки.
Тараканівський форт (форт-застава Дубно, чи Дубенський форт) – це оборонна споруда, яка була збудована ще в XIX столітті. Знаходиться вона біля села Тараканів (Дубенський район, Рівненська область), від чого і походить її найрозповсюдженіша назва. Рішення про будівництво форту свого часу ухвалює уряд російської імперії, у складі якої перебували українські землі. Через геополітичні зміни довелося замислитися над лінією оборонних укріплень. Зокрема й про форт під містом Дубно, який слугуватиме захистом залізничного напрямку Львів-Київ.
Будувати форт під Дубно почали ще у 1870-х роках. Проєкт ліг на плечі військового інженера Борисова, який старався застосовувати найновітніші технології, зокрема такий матеріал як бетон. Хоча навіть він не зміг уберегти споруду від важкої долі.
XX століття
Зовсім невдовзі форт вдалося випробувати на практиці у роки Першої світової війни. Він повністю виконав свою функцію у 1915 році, але був зайнятий австрійськими військами. У 1916 році у битві за Тараканівський форт загинуло 200 австрійських солдатів. Їхні тіла поховані неподалік споруди.
Під час Другої світової війни на території Тараканівського форту розташовувалися німецькі війська. Як оборонна споруда форт майже не використовувався, але у ньому деякий час були склади з боєприпасами. Певно за час перебування нацистів у цитаделі залишилося найбільше міфів та загадок, на які сьогоднішні історики та не тільки стараються пролити світло.
Хоча, якщо вірити фактам, то найбільше своїх темних справ у споруді провернуло НКВД. Саме після їхнього перебування залишилося чимало забетонованих ходів, які до сьогодні залишаються закритими. А більшість матеріалів, які стосуються їхньої діяльності під Дубном, засекречені.
Архітектура
Тараканівський форт знаходиться у середині ровів, які розташовані навколо нього у формі ромба, кожна зі сторін якого сягає 240 метрів завдовжки.
Центральним укріпленням є двоповерхова казарма. Фасадна її сторона була обкладена червоною цеглою. До будівлі можна було потрапити через 4 окремих підземних ходи. У казармі розміщувалися житлові, господарські та складові приміщення. А також були окремі споруди для штабу та артилерійської роти.
Як і згадувалося раніше, Тараканівський форт використовували за призначенням не довго. Це сталося не тільки через швидкий розвиток новітнього озброєння на початку XX століття, але й через особливості самої споруди, які виявили згодом.
Однією з найжахливіших особливостей форту була його надмірна вологість. Більшість солдатів, які потрапляти до обслуговування цитаделі, швидко хворіли на туберкульоз та катаракту. Сирість, холод, погане харчуванням та постійна темрява коридорів споруди, яка мала б оберігати від зовнішньої небезпеки, сама стала в’язницею, що просто поглинала здоров’я солдатів.
Загалом форт був розрахований на 800 осіб. Але потреба у такій великій кількості солдатів у споруді була тільки у період військових дій.
Для туристів
Чим особливий Тараканівський форт? Це дійсно видатна споруда, яка була новим словом у військовій архітектурі у роки свого заснування. Але прагматичність – це не те, що приваблює туристичне око. Тараканівський форт має далеко не військову естетику. Центральна казарма була спроєктована з особливою витонченістю. Навіть у сучасному жахливому стані її вигляд чарує око багатьох. Обрісши зеленню та напіврозпавшись, цитадель видається радше покинутою Атлантидою, аніж місцем проведення бойових дій. Однак це не вберегло її від кривавої участи.
Попри всю свою привабливість, Тараканівський форт наразі є досить небезпечним місцем. До нього важко добратися через густі хащі поліського лісу навіть автівкою. Архітектурна пам’ятка досі залишається покинутою, не до кінця вивченою спорудою, яка, до того ж, належить Міністерству оборони України. Тож жодних музеїв чи виставок там не облаштовано. Однак це місце все одно стало туристичною перлиною Рівненщини, хоч і небезпечною та важкодоступною.
В основному небезпека криється у чагарниках: подейкують, що в них можна й досі потрапити у пастку на кшталт провалля. А через те, що ніхто жодного разу не вкладав бодай копійки у реставрацію казарми, вона починає обвалюватися цеглинка за цеглинкою. Зокрема до такого поганого стану споруду довела надмірна вологість, яка тримається там і досі.
Якщо ви не сталкер, який полюбляє ризикувати життям у пошуках пригод, то у це місце потрібно йти обов’язково у супроводі гіда. Історики, які довгий час цікавилися фортом та знають його ходи, тепер проводять екскурсії для охочих відчайдух-туристів. Тому, задля власної безпеки, до фортеці варто йти тільки з таким обізнаним супроводом.
Можливо, бердичів’яни ніколи не наважаться на таку екстремальну екскурсію, навіть з гідом, але, прочитавши історію Тараканівського форту, можна побувати на ній віртуально.
