Люди, які не цікавляться історією України, можуть говорити, що вона досить бідна на культурний спадок. Я часто чула вислови, що гарно та цікаво може бути тільки у столиці, Львові чи Одесі. Це, безперечно, одні з найчарівніших міст країни зі своїм особливим шармом. Вони зберегли свою виняткову архітектуру, завдяки якій їх і впізнають візуально. Але навіть у маленьких селищ є свої візитівки, заради яких люди зі всієї країни прагнуть відвідати їх. І так, ми знову говоритимемо про прекрасну Житомирщину, бо вона не перестає дивувати своїми старовинними храмами, палацами та іншими пам’ятками архітектури.
Палац Уварової-Терещенка
Про садибу Уварової-Терещенка мало що відомо. Ви навіть не знайдете про неї інформацію на Wikipedia, хіба що декілька слів на туристичних сайтах. Але цього цілком достатньо, щоб захотіти запланувати туди поїздку. Тим паче, що від рідного Бердичева до Турчинівки, у якій і знаходиться палац, всього 31 кілометр. Дорога у одну сторону займе щонайбільше 40 хвилин. Це чудовий варіант не тільки для туру вихідного дня, але й просто для фотосесії на фоні старовинної архітектури. Палац у Турчинівці є пам’яткою національного значення, у минулому році його навіть додали до переліку туристичної мапи України. Але чим саме будівля приваблює естетів української архітектури?
Сторічна історія палацу та його мешканців
Не дивлячись на ту кількість репресій війн та нещасть, що пережила наша держава за останніх 100 років, деякі історичні пам’ятки, які нагадують про минуле країни, зберіглися у досить доброму стані. Але що саме цьому посприяло?
Ще у середині 19-го століття відомий цукрозаводчик Федір Терещенко попіклувався про майбутнє своєї новонародженої донечки Наталії. Він викупив частину землі у селі Турчинівка, запланувавши там збудувати для дівчинки маєток. Але він помер коли їй було всього п’ять років, так і не виконавши задумане. Однак, вже у 1899 році, згідно з батьковим заповітом, у селищі розпочали будівництво палацу. У цей час маленька Наталка зростала у Києві в розкошах. Чого тільки вартує те розуміння, що Терещенківській сімейний маєток – це сучасний Державний музей мистецтв. Вона мала прекрасну освіту, гарне життя, сповнене надій її іменитої родини на свою наймолодшу спадкоємицю. А також, дівчина була однією з найбажаніших та найзавидніших наречених, бо мала вроду, розум, а головне для шлюбів за розрахунком – статок.
У 1910 році 20-річна Наталя виходить заміж за відомого київського красеня та естета Сергія Уварова, який був старший за неї на 7 років. Достеменно не відомо чи був цей шлюб за розрахунком, або ж дійсно з почуттів, але Сергій також мав статус та гроші, які перешли йому у спадок від батька. Важлива деталь: чоловік Наталії був головним представником дворянства Бердичівського повіту Волинської губернії. Палац у селі Турчинівці мав стати домівкою для молодої родини. Однак, пара була захоплена київським життям, і щоразу відправлятися у дорогу зі столиці у будинок і навпаки не мало сенсу. Тож подружжя дуже рідко бувало у маєтку Наталі.
Лютнева революція все перевернула з ніг на голову. Сергій Уваров, забравши двох дітей, поїхав за кордон, а Наталя переїхала до свого маєтку у затишній Турчинівці. Це дало їй змогу сховатися подалі від бурхливих подій. Вона навіть розпустила прислугу. У 1918 році їй дивом вдалося втекти від розправи революціонерів. До наших днів збереглася дивовижна історія, наче Наталя прикинулася звичайною служницею у маєтку і обдурила більшовиків, які шукали його господиню. Вдаючи, що кличе господиню палацу, дівчина осідлала коня на задньому дворі, та втікала куди бачили очі.
У 1923 році у Парижі шлюб Наталі та Сергія остаточно розпався, протримавшись всього 7 років. На щастя, цього не можна сказати про маєток Уварової-Терещенка, який міцно тримає фундамент і донині. Після революції він, звісно, був загарбаний у державну власність. Деякий час там функціонувала сільська школа. А після завершення Другої світової війни там створили сільськогосподарський технікум. Вже у часи незалежної України заклад був реорганізований у Турчинівський професійний ліцей, який працює і донині.
