Простий і скромний, невибагливий та щирий, неймовірно талановитий і винятково працьовитий – на вечорі пам’яті бердичівського митця Сергія Танадайчука вшановували майстра народної творчості України, обдарованого художника та знаного витинанкаря, «чаклуна лінії, кольору і слова».
Щоліта, наприкінці липня, у Бердичеві згадують унікального художника Сергія Танадайчука, який із великою любов’ю творив високе мистецтво. Ось уже 22 роки, як його душа відлетіла птахом у вирій вічності… Твори митця живуть, їх можна побачити в Музеї історії міста Бердичева, вони зберігаються в приватних колекціях поціновувачів таланту Сергія Танадайчука в Україні та далеко за її межами. У 1992-му році він став учасником міжнародної виставки в Ліоні (Франція). На ярмарку в Пирогові його малюнки привернули увагу американського посла. Зараз серед лотів на сайті для колекціонерів в Україні Violity виставлена картина митця «Козак на коні».
Публікації науковців, краєзнавців та мистецтвознавців про художника – на сторінках багатьох видань. Про особистість і творчість Сергія Танадайчука писали письменник, публіцист, етнограф Анатолій Шевчук, його дружина – колишня викладачка Житомирського державного університету ім. Івана Франка, кандидат філологічних наук Ванда Чайковська, науковий співробітник відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Зінаїда Косицька, бердичівляни – краєзнавець Анатолій Горобчук, вчитель мистецтва ліцею № 10 «Тріумф» Людмила Самойленко – та інші дослідники.
Портрет Майстра у вітражі спогадів
Вечір-спомин зібрав поетів, художників, краєзнавців і тих, хто знав Сергія Танадайчука та зустрічався з ним. До постійних учасників групи «Промінь» приєдналися нові зацікавлені жителі міста. Вони слухали аудіозапис співу художника під акомпанемент колісної ліри, переглядали його твори у фотопрезентації та поринали у світ прадавніх міфічних образів – яскравий, символічний, казковий…Спливали спогади, іздавалося, що Майстер незримо був поруч… Майя Швець навчалася разом із митцем у школі села Махаринці Козятинського району, де він народився, де з дитинства вбирав красу народного мистецтва, надихаючись материнськими розписами… Жінка розповідала про останні зустрічі з однокласником: «Навесні 2002-го ми їхали разом до Києва в електричці. І весь час розмовляли, а ввечері поверталися додому, в Бердичів. Він вийшов на вокзалі у своєму чорному пальті – гарний, усміхнений… А незабаром я почула по радіо: «Помер художник Сергій Танадайчук». Пишаюся, що ми з ним з одного села, що навчалися в одному класі. Дитина з простої сім’ї стала такою відомою людиною…» «Сергій Танадайчук був художником-оформлювачем на Махаринецькому цукровому заводі. Спокійний, надзвичайно скромний, відданий своєму покликанню…» – поділився Віктор Григор’єв, колишній теплотехнік підприємства.
Присутні гортали сторінки життєпису художника, згадуючи, як той навчався у ПТУ Бердичева, працював керівником гуртків у школі-інтернаті та СШ № 3 міста, вчив дітей малювати й витинати на папері. Товаришував із Сергієм Танадайчуком майстер народної творчості Валерій Земнухов: «Нас об’єднала Бердичівська художня школа… Коли приходив до нього, всюди бачив ескізи та картини. Стукав у віконце, а він не чув – захоплено співав, граючи на лірі… Коли я в’їжджав до нового будинку, подарував мені малюнок із вечірнім котом…» Дружні стосунки пов’язували з Сергієм Танадайчуком сім’юНадії Ґедзь, на вечорі пам’яті вона показала дерев’яну сільничку, розписану Майстром: «Талант-самородок, талант, що надісланий небесами. Не звертав уваги на матеріальні блага, жив і дихав мистецтвом». «Він дуже цікавився старовинним співом. Приходив на різні зустрічі, вмів знайти спільну мову з дітьми. Своєрідна людина…» – згадувала Фаїна Марущак (у минулому – завідувачка відділу комплектування районної бібліотеки).
З Сергієм Танадайчуком були знайомі та спілкувалися з ним поет Михайло Пасічник, викладач Бердичівської художньої школи Валерій Ковальчук, журналіст і поет Анатолій Кондратюк, телеоператор Віталій Сінєльніков, художники Анатолій Запорожан і Віктор Пастушенко та чимало інших творчих особистостей.
Керівник групи «Промінь світла» Володимир Синчук на зустрічі шанувальників літературно-мистецького краєзнавства представив картину талановитого земляка, подаровану жителем с. Маркуші. Свого часу Сергій Танадайчук працював у селі художником-оформлювачем. На полотні – ставок із величними білими птахами. «Лебеді щасливі на воді всі дні…» В останні дні життя митець любив підписувати свої твори мініатюрними віршами.
На початку минулого року небайдужі містяни порушували перед владою Бердичева питання про відкриття Музею-квартири майстра народної творчості в будинку по вул. Димитрова, 10 (нині – Сергія Сідлецького), де він проживав у маленькій кімнаті. Ідея виникла раніше, під час створення документального фільму «Мистецтво. Сергій Танадайчук»відомим київським оператором, сценаристом та режисером кінострічки Віталієм Сулимою. На думку Володимира Синчука, віднайдені твори бердичівського митця у майбутньому можуть стати музейними експонатами.
У мозаїці висловлювань про Майстра – відгуки істориків мистецтва, художників та поетів: «Такі, як Танадайчук, якщо зачаті ще в утробі матері, то вже треба дякувати Богу за те, що Всевишній подарував нам такого велетня!» (Анатолій Шевчук), «У нього було щось від Григорія Сковороди – безкорисливе служіння добру, мистецтву та українській культурі» (Анатолій Кондратюк), «Той, який прийшов у світ, щоб змінити нас…» (Світлана Столярчук).
Художник, пілігрим у часі, пізнавав світ мистецтва та себе в ньому. Його посил нащадкам-послідовникам – побажання «буйного цвітіння в саду народної творчості…»
